?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

поэзия на украинском

Мне нравится, не знаю, как вам...
Оригинал взят у pirhospr в post


Вони надсилають море мені у листах.
До вуха, як мушлю, завжди прикладаю конверти.
Ще декілька «мовою» слів на свій ризик і страх.
І тільки про добре, як ніби розмова за мертвих.

Я довго дивлюся та не розриваю папір
На штемпель і підпис, на лікарський втомлений почерк.
Що через границю “зеленим щурам” навсукір
Несе мені пахощі кримської стиглої ночі.

Ця рана наскрізна - на неї не кладеться шов.
Чому ж так болить і пульсує. Виснажливо, гостро.
Не знаєш. Не віриш. Є тільки надія й любов.
Тобі ж не потрібен насправді той клятий півострів.

Але там є море, що вперше побачив твій син.
І гори, що знають молитви твої і зізнання.
Там попри безжальний іржавий годинника дзвін,
Лишив ремкомплект до останнього свого кохання.

Та глек сновидіння навмисно розтрощуєш вщент.
Надщерблені посмішки, скалки розбиті дзеркальні.
На купі фрагментів безсило дрижить Фіолент.
І Сарич ніяково дивиться з фото у спальні.

І що з тим робити? Покрутиш у пальцях листа.
А він, наче лезо, повітря густе розсікає.
Стуливши повіки, про себе рахуєш до ста.
Відчувши, як простір довкола червоним стікає.

Надірвеш куток і поллється зелена вода.
І зморшку найменшу впізнаєш по пінистій хвилі.
Утратити, звісно, то є невелика біда.
Болить, коли в миле вгризаються ікла прогнилі.

Але все дрібне, що роїться в твоїй голові,
Занадто людське і мастке, наче з комина сажа.
Бо обрій ніколи не був іще краєм землі.
Про це тобі пошепки море укотре розкаже.

Бентежна вода. Білий парус. Цикадовий спів.
З тобою назавжди. Як дідова зрубана вишня.
І не помічаєш, як швидко конверт спорожнів.
І бачиш як ллється. Зелене, солоне, всевишнє.
promo notabler february 2, 2012 09:13 37
Buy for 30 tokens
По кончикам верб Голоса за дверью - мама, папа, сестры. Детство. Я проснулся. Слюнка натекла... Вспомню - будто возвращусь на укромный остров. Там тепло. До смерти хватит мне тепла. Яблоки с айвою, с ноткою тумана- запах. Так, наверное, должен пахнуть рай... Принеси мне яблочко, мама...…

Comments

( 7 comments — Leave a comment )
Natalia Ganitseva
May. 26th, 2015 09:39 pm (UTC)
Спасибо огромное ,просто слёзы на глаза сами просятся после такого...
yurko_radykh
May. 27th, 2015 05:31 am (UTC)
Сльоза
Покосили мої полонини
так, що й досі поліг не згребу…
Я заграю в зозульку із глини,
спогадаю гуцульську журбу.

Я зірвусь проти Пруту й Дунаю,
я метнуся на Львів і Судак,
я сльозу у кулак заховаю —
і розірве сльоза мій кулак.

Іван Малкович, 24 червня 1990

notabler
May. 27th, 2015 02:26 pm (UTC)
Re: Сльоза
Хорошее тоже.
angry_cow
May. 27th, 2015 06:29 am (UTC)
Чудовий вірш. І так ліг на душу. Да, ті самі відчуття.
snow_alis
May. 27th, 2015 08:02 pm (UTC)
Мне нравится, люблю украинский язык, выросла на казачьих песнях на украинском)
notabler
May. 27th, 2015 08:53 pm (UTC)
А с белорусским какие отношения? Ну, насчет понимать - все его понимают. А говорить бегло, не путая с русским? С этим делом у меня было тяжко, слишком похожи языки
snow_alis
May. 28th, 2015 07:19 am (UTC)
Белорусский понимаю, но говорить не могу, я его мало того что не изучала в школе, так ведь и не слышу нигде, то есть практики фактически ноль, а жаль(
А путаница да, у меня муж знает белорусский и часто для меня на него переходит, так бывает не может подобрать слово, одни русские в голову лезут.
( 7 comments — Leave a comment )

Latest Month

September 2018
S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Tags

Powered by LiveJournal.com