Я же пытаюсь читать Кобзаря на его родном языке, он такой понятный. Ясное дело, его простота обманчива, и если бы я туда переселилась, навряд ли заговорила через две недели. Но понимаю 99%. И он мне нравится.
Так что доверяя безупречному вкусу Бориса Херсонского, публикую то же самое стихотворение
***
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині -
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу -
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій - не своїй землі.
I не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: - Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. -
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
[В казематі 1847]
Journal information